Про пустелю Гобі, найбільший стадіон у світі і скарб Полуботка або Футбол по-франківськи

4d2eda56_1

За лічені дні до старту друголігової першості країни написав для ua-football кілька рядків про підготовку «Прикарпаття». Тоді й гадки не мав, що це буде мій останній матеріал «по темі», бо те, що відбулося далі, відбило будь-яке бажання братися за клавіатуру.

Куди всі поділися?

Підготовку до сезону (якщо так можна назвати ті кілька днів, що залишалися до старту) «Прикарпаття» розпочало під орудою нової команди тренерів і функціонерів. Було вирішено провести своєрідну ревізію місцевих кадрів. Адже ще якихось чотири роки тому Франківськ на професійній арені представляло одразу три клуби, майже повністю скомплектованих із випусників прикарпатських спортшкіл. І не ветеранів, а гравців 1985-88 р.н. Куди ж усі поділися?

Протистояння

За лічені години до стартової гри ситуація, однак, різко змінилася. У нового тренерського штабу був свій «план». В Івано-Франківську висадився десант дублерів з «Карпат», а гравці розділилася на два табори, про що нещодавно розповів усім керманич колективу. Хто в якому таборі, можна було визначити неозброєним оком – надто неровномірно розподілявся ігровий час між футболістами. Вже тоді стало зрозуміло, що на «Прикарпаття» очікує ще один холостий сезон.

Скарби «Скорзонери»

Увесь попередній чемпіонат в Івано-Франківську тільки й торочили про нового спонсора. Доходило до абсурду: команда програвала матч за матчем, а журналістам розповідали, що не за горами той час, коли ми будемо… у Прем’єр-лізі!? Правда, мушу зробити суттєве зауваження: обіцянками сипали керманичі клубу, а не спонсори. Останні коментарів якраз уникали. Як влучно зіронізував один з вболівальників: «Гроші «Скорзонери», як скарб Полуботка – всі про нього чули, але ніхто не бачив».

ПФК «Прикарпаття»

Після цілого року бюрократичної тяганини в липні нарешті було зареєстровано ПФК «Прикарпаття», яке мало не тільки утримувати клуб, але й розбудовувати інфраструктуру центрального стадіону. Однак обіцяні кошти за вказаними адресами так і не потрапили. Чому? Франківські журналісти неодноразово пробували отримати офіційні коментарі, та марно. Тепер «розговорити» інвестора намагаються депутати міськради, які приймати рішення щодо утворення нової структури. Наразі, із тим самим успіхом…

Ювілей «Руху»

Столицею «Прикарпаття» гуляє бородатий анекдот про найбільший стадіон у світі. Виявляється, він знаходиться в… Івано-Франківську, бо його будують вже (в цьому місці цифра постійно змінюється) років!? Реконструкція «Руху» стартувала пізньої осені 1986-го, рівно чверть віку тому! Про фініш наразі не йдеться. Інвестори вкладати десятки мільйонів у красиву картинку не поспішають. Та й чи потрібна містові настільки містка (на 20 тисяч) арена?

Час зупинився?

При вході на стадіон «Рух» вболівальників досі зустрічає розклад ігор команд першої ліги (і навіть не другого, а першого кола турніру). В одному з місцевих часописів якось довелося написати «складається враження, що футбольний час в Івано-Франківську зупинився». Мені зателефонували з клубу і чемно переконували, що це не так. Мовляв, час не зупинився, він розпочинає новий відлік. З тих пір пройшло вже чотири місяці…

Пустеля…

Вперше я потрапив на матч франківської команди у 7 років, коли вона («Спартак») виступала ще в першій союзній лізі. Футбол в ті часи розпочинався не зі стартовим свистком арбітра, а набагато раніше – у заводських цехах, студентських аудиторіях… Після зупинки «Стадіон» в автобусах залишалися тільки жінки. Чоловіки ішли на стадіон. Нині ж маршрутки біля стадіону не завше й зупиняються… Віталій Кварцяний днями порівняв франківський футбол із пустелею Гобі. Що й казати, влучна метафора…

Р.S. Вибачте, що жодним словом не згадав про команди.